C.A.D.A. (Centre d'Accueil pour Demandeurs d'Asile)

Je connais pas

Je cherche d'asile j'ai 17 ans je m'appel Boubacar je vien de mali je perdu mon père sa reste ma mère j'ai au déchor de dormir je connait personne s'il vous plait aidée moi.

J'ai déposé un Ukrainien là-bas, il a été bien accueilli et bien orienté.

О четвертій вечора в будній день ми приїхали з двома дітьми та двома тваринами до центра, двері якого були напівзачинені ролетами і всередині світило світло. Це виглядало як перерва, ми стали чекати, нічого не відбувалося, звоника на дверях не було. Тільки номер телефона. Ми подзвонили, нам сказали дзвонити 115, це для українців, у яких немає французького номера виглядає як знущання. Ми знайшли людину, яка погодилась подзвонити зі свого номера, їй сказали що місць немає і приходити завтра вранці. Поки ми шукали допомогу серед прохожих і дзвонили, світло в середині вимкнули. Потім ми почали збиратися і йти геть у темряву, дощ і невідомість, світло у центрі ввімкнули. Ми повернулися, світло вимкнули знов і більше не вмикали. Була 17.00, звичайний кінець робочого дня щасливого співробітника організації, яка працює зі знедоленими людьми, які втікають від війн, голоду і холоду.

Need to know

Satisfait de l'accompagnement

Je n'y vais pas